Федерація волейболу Харківської області

        З глибоким сумом і тривогою сприйняла звістку про раптову важку хворобу Василя Івановича Глушка вся спортивна спільнота Дворічанщини і Харківщини. Важко було повірити в те, що спеціаліст, який все життя присвятив фізичній культурі і спорту вищих досягнень, людина загартована фізично і морально, тренер, який перемагав грізних суперників на змаганнях самого високого рангу, долав турнірні незгоди і пройшов неодноразово шлях від початку і до кінця в підготовці юних спортсменів, вчитель, який виховав не одне покоління гідних послідовників справи спорту міг занедужати. Тривалий час Василь Іванович боровся з недугом, продовжував робити зарядку і навантажувати себе фізичними вправами, морально налаштовував себе на одужання і подальшу працю на благо громади району, будував перспективні плани на новий етап підготовки юних волейболістів і знову мріяв про турнірні баталії та бажав перемог юним вихованцям волейбольної школи.

         На жаль, хвороба лише на певний час відступала, а потім з новою силою дошкуляла Василю Івановичу. Він як міг стримував гнів з приводу тривалої паузи в роботі і все чекав, коли зможе знову приступити до своїх тренерських і наставницьких обов’язків, з головою зануритися в роботу, якій віддав понад сорок років викладацької кар’єри, а загалом все життя був відданий своїм власним високоморальним принципам та ідеалам фізичної культури і спорту. В свій сімдесят третій день народження Василь Іванович радів гостям і намагався, як міг, підтримувати гарний настрій і подарований позитив від вихованців та послідовників. Останнім часом болячка прогресувала і дошкуляла тренеру з новою силою. Він як міг вів непримиренну боротьбу з хворобою, такого суперника його спортивний шлях ще не бачив. На жаль, спеціаліст, який бачив дива у спорті і перемагав грізних опонентів, в житті не зміг здолати підступну хворобу. Невиліковний недуг забрав від нас законодавця волейбольної моди на Дворічанщині, справжнього спеціаліста своєї справи, гідного громадянина, закоханого у рідний край і в улюблений вид спорту, тренера, який підготував і виховав сотні юних волейболістів і дав путівки в життя багатьом спортсменам. Все, що було пов’язане з розвитком волейболу в останні тридцять з лишком років, неодмінно асоціювалося з ім’ям Тренера і Вчителя з великої літери Василя Івановича Глушка.

         Раптова звістка про передчасну смерть наставника багатьох поколінь спортсменів-дворічан сколихнула весь волейбольний світ, бо В.І. Глушка знали і поважали далеко за межами нашої маленької батьківщини, але водночас великої волейбольної столиці Харківщини, якою стала Дворічанщина завдяки невтомній праці людини, закоханої у власну справу. Провести свого наставника в останню путь прибули вихованці різних поколінь, ті хто знав і поважав Василя Івановича. Він часто полюбляв збирати всіх разом на різноманітних турнірах і змаганнях, а тепер, на превеликий жаль, зібрав усіх разом в останній раз. Спіть спокійно, шановний Василю Івановичу, Ваша справа буде жити в пам’яті, в учнях, у величних справах, у вихованцях і послідовниках. Земля Вам пухом!

         Від імені всіх спортсменів та фізкультурників району і області, районного центру «Спорт для всіх», районних федерацій з видів спорту, обласної федерації волейболу висловлюю співчуття рідним та близьким Василя Івановича Глушка з приводу передчасної важкої втрати. Ми всі, велика спортивна сім’я, втратили не тільки чудову людину, а доброго спеціаліста, комунікабельного колегу, прекрасного наставника, великого Тренера. Спортивна сім’я Дворічанщини враз осиротіла… На жаль, на жаль, на жаль…

З глибокою повагою,

директор РЦ ФЗН

«Спорт для всіх»

В.В. Каща