16:11 Сергій ГУМЕНЮК: «Минулий сезон, мабуть найкращий в кар’єрі». | |
 Продовжуємо знайомити любителів волейболу з лауреатами минулого сезону. На черзі Сергій ГУМЕНЮК , який був визнаний кращим зв’язуючи минулого чемпіонату. Очікував, що дзвінок застане гравця на зборах харківського «Локомотиву», які зараз тривають, але почувши на фоні розмови дитячий галас, засумнівався в цьому… ВЖЕ НЕ «ЗАЛІЗНИЧНИК»  - Ви не на зборах?- Ви ще не знаєте? Я вже не гравець «Локомотиву», - Сергій відразу розставив крапки над «і». – Харківський клуб підписав бельгійську зв’язку Франка Депестеля, та ми розсталися. Розсталися добре, подякувавши один одному за співпрацю.  - Ви ще вільний агент, чи вже влаштувалися? - Ні, поки що без клубу. Знаходжуся вдома в Черкасах, де тренуюся та проводжу, як ви чуєте, час із родиною у Черкасах. - Де плануєте працевлаштуватися? Це буде Україна, чи іноземний клуб? - Поки що нічого не можу сказати з цього приводу. - Чи будете в збірній України? - Якщо буду потрібен команді, якщо буду в формі, напевно залучать до лав збірної. Але спочатку треба визначитися з подальшою клубною кар’єрою. НАЙКРАЩИЙ СЕЗОН - Поговоримо про минулий сезон. Він для гравців «Локомотиву» виявився досить таки цікавим. Які враження він залишив особисто у Вас? - Відмінні. Мабуть, найкращий сезон в моїй кар’єрі. Чимало пограли на високому рівні, перемогли в чемпіонаті та Кубку України. Гадаю, що сезон виявився вдалим і для команди, і для мене. - Говорять, якщо команда перемагає, то й зв’язуючий може записати цю гру в актив? - Я б так однозначно не казав. Коли виграє команда, це не тільки заслуга зв’язуючого, хоча і його теж. Взагалі, рідко коли долю матчу вирішує один гравець. - Які ігри запам’яталися в минулому сезоні? - Їх було чимало, так відразу і не згадаєш. Навіть з тих матчів, що програли. Наприклад, 2:3 московському «Динамо», коли ми йшли із суперником очко в очко. Такі матчі не соромно програвати, адже ми грали досить-таки достойно з однієї з найсильніших команд Росії. - А якщо говорити про дії Ваших візаві по чемпіонату Росії, який вважається чи не найкращим в Європі? - Не хочу нікого образити, але не можу казати, що зв’язуючи в чемпіонаті Росії демонструють щось неймовірне. В тому ж «Динамо» я б відзначив навіть не зв’язуючого Сергія Гранкіна, а саме зіграність команди, яка на дуже високому рівні. Наприклад, чи не найгрізнішою зброєю динамівців є «пайп», який вони використовують частіше, ніж перший темп. Також дуже швидко грають на краях. Про провідні команди зони «Схід» нічого не можу казати, адже ми з ними не сперечалися. - Сергію, Ви вже досить таки досвідчений гравець. Чи можна казати, що минулий сезон теж потрапив до скарбнички майстерності? - Так, в будь-якому віці будь-який матч це досвід. Вік живи – вік навчайся. Не я це придумав. І закінчувати я не збираюся. Наприклад, зв’язуючому бєлгородського «Локомотиву» Вадиму Хомутських вже 42 роки, але грає він дай Боже кожному. Взагалі-то, сезон виявився корисним для багатьох гравців «Локомотиву», він дозволив їм повірити в себе. Хоча наприкінці сезону було вже важкувато – і в моральному, і в фізичному відношенні, адже упродовж сезону було чимало роз’їздів. Але все ж таки дотерпіли та перемогли. - Тим не менш, траплялися в минулому і невдачі… - Так. Відразу приходить на пам'ять домашній єврокубковий матч з «Політехнікою», в якій ми образливо поступилися з рахунком 2:3 та вилетіли з подальшої боротьби. Як на мене, ми повинні були їх проходити. Не знаю, що нам завадило. Так вийшло, що в тому матчі вони виявилися сильнішими за нас. Якщо б здолали б поляків, скоріш за все, зуміли вийти й до фіналу, адже «Політехніка» потім до нього потрапила. - А підсумковий результат «Локомотиву» в чемпіонаті Росії можна записати в актив, як Ви вважаєте? - Так, гадаю, сьоме місце, це успіх для команди. - Після чемпіонату Росії треба було підтверджувати чемпіонський титул в Україні. Яким було налаштування на ці змагання? - Можливо спочатку не досить таки відповідним, але як показало життя, це могло бути наказано суперниками, які були налаштовані дати нам бій. Тож прийшлося прикласти неабиякі зусилля, щоб перемогти в чемпіонаті. У підсумку, як ви знаєте, все вирішилося тільки в останньому турі. - Чи могло таке трапитися, що «Локомотив» посів би друге місце? - Гадаю, ні. Ми були сильнішими за «Кримсоду», і коли як-то говорять припекло, налаштування було відповідним, і перемогли ми головного конкурента досить таки впевнено, із запасом. ОСОБИСТА СПРАВА - Поговоримо особисто про Вашу гру. Як Ви тактично будували гру команди. Це обговорювалося із тренером, чи він давав свободу дій? - Звісно, перед кожною грою ми розбирали суперника з тактичної точки зору, розглядали напрямки атаки. «Швидше! Вище! Сильніше!» - олімпійський девіз для волейболу підходить на 100 відсотків. - Вас визнали кращим зв’язуючим чемпіонату. Очікували цього? - Тренер довірив мені кінцівку чемпіонату, а я намагався виправдати його довіру. Гадаю, що все трапилося цілком логічно, адже кращими у своїх амплуа визнали тільки гравців «Локомотиву». - А самі задоволені своєю грою в сезоні? - Так, в принципі задоволений. ЕТАПИ КАР’ЄРИ - Сергію, розкажіть трохи про себе. Як потрапили у волейбол, де грали, чого досягли? - Мої тато з мамою грали у волейбол, нехай і не на високому рівні, тому і вирішили мене віддати саме у волейбольну секцію. Хоча сам, як, мабуть, всі діти, хотів займатися футболом. Але спробували спочатку волейбол. Так, з першого класу я пішов у київську ДЮСШ №13, де тренувався у – царство небесне – Віктора Євгеновича Литвинова. Саме він перевів мене із нападників у зв’язуючи, казав: «Вище 188 см ти навряд чи виростеш, а хороші зв’язуючи завжди в ціні». Спочатку скептично до цього віднісся, але потім мені сподобалося, тим більше, що ми тоді грали за схемою «4-2», тож я міг і нападати, і пасувати. Після ДЮСШ потрапив у Київський спорт інтернат, потім - у столичному «Локомотиві», де грав в основному за другу команду клубу. А вже в одеському «Дорожнику-СКА» дебютував на рівні суперліги та двічі став чемпіоном країни, щоправда першою зв’язкою тоді був досвідчений Ігор Зайцев. Після Одеси мій шлях лежав до Черкас, після чого опинився в Харкові. - І кожний клуб був достатньо успішним… - Так, в усіх клубах я ставав чемпіоном України. У підсумку сім разів. - Які досягнення Ви вважаєте найвагомішими для себе? - Завоювання срібної медалі чемпіонату України із «Дорожником», коли я перший сезон відіграв як основний зв’язуючий. Мене тоді, до речі, також визнали кращим у своєму амплуа. При врученні сказали «з авансом», але для мене, 21-річного хлопця, це була дуже вагома нагорода. Також згадується перше моє самостійне чемпіонство – у складі черкаського «Азоту». Не можу не згадати і п’ять поспіль завойованих Кубків України за ті п’ять років, упродовж яких я грав у «Локомотиві». Кубок, як на мене складніше виграти, адже ціна навіть однієї поразки дуже висока. - Щоб ще хотілося виграти в кар’єрі? - Складно сказати. Олімпійські ігри мені навряд чи вдасться виграти, а ось на виграш у Юри Гладиря у більярд (Юрій Гладир – відомий український волейболіст, який минулий сезон провів у польському клубі «Кедзержин-Козлє». – прес-служба) – сьогодні ввечері ми плануємо «поганяти кулі» – дуже розраховую (сміється). Прес-служба ФВУ.
(фото сайтів loko.pz.gov.ua, kharkov-loko.narod.ru)
| |
|
| |
| Всього коментарів: 0 | |