Пятница, 16.11.2018, 14:02
Федерация волейбола Харьковской области
Приветствую Вас Гость | RSS
Категории раздела
Новости ФВХО [294]
Волейбол Украины [57]
Мировой волейбол [26]
Все о волейболе [1]
Другое [5]
Меню сайта
Каналы ФВХО

Правила волейбола
Популярные ссылки
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Наш сайт сегодня посетили:
nitish1950nit, fvkho

Зарег. на сайте
Всего: 298
Новых за месяц: 4
Новых за неделю: 1
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0
Из них
Администраторов: 2
Модераторов: 4
Проверенных: 0
Обычных юзеров: 292
Из них
Парней: 195
Девушек: 103
Госструктуры
 

Довоєнний волейбол

Український волейбол зароджувався у м. Харкові: у жовтні 1925 р. з м. Москви правила гри, волейбольні м’яч і сітку привіз директор науково-дослідного інституту фізичної культури Блях В.А. Першими серед тих, хто розпочав грати у волейбол і надалі активно сприяв його розвитку, були Шелекетін Г., Єсипенко О. (одні з перших в СРСР заслужених майстрів спорту), Блях В., Блудов К., Бевз Л., Стрикунов В., Макрідін В., Брагінський С., Духовний С., Музикантський І. та ін. З року в рік популярність волейболу зростала і розповсюджувалася до інших міст України (Києва, Дніпропетровська, Одеси, Полтави, Херсону). Бурхливому розповсюдженню гри сприяли товариські зустрічі українських команд з командами Москви, Ленінграда, Баку та ін. Дуже велике значення для подальшого розвитку волейболу мало його включення до програми змагань Всерадянської спартакіади 1928 р. Збірні УРСР на спартакіаді представляли чоловічі та жіночі команди м. Харкова, як найсильніші в Україні. Переможцями серед чоловічих команд стала команда УРСР (Єлісєєв Є., Карський С., Музиканський І., Михайличенко В., Прусак Г., Соломін С., Шатоха А.), жіноча команда УРСР посіла друге місце (Воробйова М., Власова Л., Грудман А., Капустіна Н., Ніколаєва В., Сторожниченко Л., Шевцова З.). Після Всерадянської спартакіади географія волейболу незмінно розширювалася. Виростала майстерність спортсменів інших міст України, зокрема, чоловічої команди Дніпропетровська, яка в 1931 р. нанесла поразку харківчанам – лідеру українського волейболу, і вийшла у число ведучих команд. У перших чемпіонатах СРСР, які в 1933-1936 рр. називались «Всерадянськими волейбольними святами», чоловічі команди м. Харків і м. Дніпропетровськ (Баришніков Л., Великий С., Зігоровський І., Майзлес Л., Маховський Н., Русанов А. та ін.) поперемінно займали друге та трете місця. Харківські волейболістки на Всерадянських волейбольних святах вигравали друге та третє місця. З 1938 р. чемпіонати СРСР проводилися серед клубних команд ДСТ та відомств. У чемпіонаті СРСР 1940 року харківська жіноча команда «Спартак» зайняла 3-тє місце. Серед тих, хто захищав спортивну честь Харківщини у ті далекі часи, слід відмітити Найман Т., Машталлер М. (перших майстрів спорту СРСР), Данілову Л., Бевз М., Маркову Н., Капустіну Н., Грудман А., Соколову О., Кухарчік Н., Воробйову М., Сторожніченко Л., Власову Л.,Шевцову З. Всезагального визнання та поважання заслужив «тренер усіх тренерів» Шелекетін Георгій Іванович, один із перших заслужених майстрів спорту СРСР. Взагалі з його ім’ям тісно пов’язана вся історія волейболу довоєнних часів як гравця і одночасно тренера, як доцента кафедри спортивних ігор та автора перших методичних та наукових видань з волейболу. В цілому, період 1925-1940 рр. був сприятливим у плані масового заняття населенням волейболом. У парках відпочинку багатьох міст на майданчиках за штучним освітленням тривали ігри, які часто закінчували далеко за північ. Так само і у небагатьох на той період спортивних залах тренування розпочиналися о 22-00. 

Волейбол під час та після II Світової війни

Сумні і тривожні часи 1941-1945 рр. не обминули і волейболістів. Частина з них загинула на фронтах війни, інші повернулись пораненими або каліченими. Саме з числа тих волейболістів, які захищали свою честь і совість, відстоювали свободу своєї сім’ї і близьких, та до яких доля була сприятлива, почали формуватися команди для участі у першому післявоєнному чемпіонаті СРСР та інших змаганнях. Так, у чемпіонаті СРСР 1945 р. виступали жіночі команди «Локомотив» (Харків) – 6-те місце і «Здоров’я» (Київ) – 10-те місце та чоловіча команда «Локомотив» (Харків) – 7-ме місце й команда Військового училища - 10-те місце. Справжнім тріумфом був виступ збірних команд УРСР у 1956 р. на І Спартакіаді народів СРСР – золоті медалі вибороли чоловіки. Жіноча команда УРСР посіла друге місце: Даманська (Кошєлєва) Р., Легкова Є., Філішкіна Л. (Харків), Зозуля Є., Кошулька А., Поліщук Г. (Київ), Гольдгубер Ф., Коржова Є, Логвіненко Г., Півнева Є. (Одеса), Архангельська А. (Дніпропетровськ). Готував команду – харківський тренер Хаджінов Д. І.

Українсьі команди учасники першості, кубку та спартакіади народів СРСР

Починаючи з 50-х років минулого століття, чудові результати демонстрували українські клуби та збірні країни на всесоюзній та міжнародній арені. Жіноча команда «Буревісник» (Одеса) в 1961 р. виборола золоті медалі чемпіонату СРСР (Архангельська А., Гольдгубер Ф., Горбачова (Мельниченко) С., Гурєєва Л., Коржова Є., Логвіненко Г., Мишак (Волощук) В., Петрашкевич (Снимщикова) Г., Романова (Задорожня) Н., Шурда (Рассаднікова) Т. Тренер – Горбачов Є. Г.). Срібні медалі чемпіонату СРСР вигравали чоловічі команди: «Спартак» (Київ) – 1951 р., «Буревісник» (Одеса) – 1961 р., «Локомотив» (Київ) – 1969 р., «Зірка» (Ворошиловград) – 1972 р., «Шахтар» (Донецьк) – 1991 р. та жіночі команди: «Іскра» (Ворошиловград) – 1975 р., 1978 р., «Медин» (Одеса) – 1983 р. Бронзовими призерами становились чоловічі команди: «Спартак» (Київ) – 1952 р.,1953 р., «Наука» (Одеса) – 1954 р., «Буревісник» (Одеса) – 1955 р.,1957 р., «Локомотив» (Київ) – 1966 р., 1981 р., «Зірка» (Ворошиловград) – 1976 р., 1979 р., «Локомотив» (Харків) – 1978 р. та жіночі команди: «Буревісник» (Одеса) – 1962 р., 1971 р., «Іскра» (Ворошиловград) – 1973 р., 1974 р, «Сокіл» (Київ) – 1981 р., «Медин» (Одеса) – 1982 р., «Орбіта» (Запоріжжя) – 1984 р. Крім того, чоловіча команда «Шахтар» (Донецьк) у сезоні 1991-1992 рр. Виграла відкритий чемпіонат СНД. Володарями Кубка СРСР серед чоловічих клубів були: тричі «Локомотив» (Київ) – 1973, 1988, 1990 рр. Та ЧГС (Одеса) – 1976 р., серед жіночих клубів – тричі «Медин» (Одеса) – 1974, 1981, 1983 рр., двічі «Орбіта» (Запоріжжя) – 1985, 1988 рр., «Іскра» (Ворошиловград) – 1980 р. У 1962 р. жіноча команда «Буревісник» брала участь у самому престижному європейському клубному турнірі – Кубку Європейських чемпіонів. Одержав у фіналі перемогу над одним із кращих клубів Європи –«Славія» (Софія, Болгарія) з рахунком 3:1 та 3:0 одеситки стали володарями Кубка Європейських чемпіонів (Архангельська А., Гольдгубер Ф., Гурєєва Л., Коржова Є., Логвіненко Г., Мишак (Волощук) В., Петрашкевич (Снимщикова) Г., Романова (Задорожня) Н., Чупріна Л., Шурда (Рассаднікова) Т. Тренер – Горбачов Є. Г.). Кубок кубків Європейських країн вигравали: чоловіча команда «Зірка» (Ворошиловград) у 1973 р. та жіночі команди: «Іскра» (Ворошиловград) у 1977 р. (Назаренко Є., Горбенко Н., Колесник В., Мелешко В., Максимова Н., Губка Л., Кочерова Н., Гатіна Р., Журба Н., Черкасова Н. Тренер – Чернов В.С.) і «Медин» (Одеса) в 1983 р (Борисова Н., Горбачова Н., Дородних О., Золотарьова М., Кислякова О., Іващенко М., Осадча Л., Петраченко І., Рудовська Л., Соколовська О., Степанок І., Шкурнова О. Тренер – Курильський Ю. І.). Чоловічій клуб «Локомотив» (Харків) у сезоні 2003-2004 рр. виграв Кубок Топ-команд (Пасажин М., Щавинський С., Титаренко В., Звягінцев С., Шульга С., Киктєв В., Татаринцев В., Кисіль С., Дегтев І., Оніпко А., Філіппов Ю., Адамець А. Головний тренер – Побережченко С. В.). Жіноча команда «Орбіта» (Запоріжжя) в 1990 р. стала володарем Кубка ЄКВ (Європейська конфедерація волейболу). Збірна чоловіча команда УРСР чотири рази (1956, 1967, 1986, 1991 рр.) була переможцем Спартакіади народів СРСР, бронзовими призерами – в 1983 р. Чемпіони Спартакіади народів СРСР: –1956 р. – Барський М., Гафановіч Г., Горбунов В., Закржевський А., Кравченко В., Ломоносов Б., Мондзолевський Г., Пімєнов М., Савченко Ю., Салін В., Тищенко І., Унгурс Е. Тренер команди – Дюжев О.К. – 1967 р. – Беляєв В., Іванов В., Лапинський Є, Міхальчук В., Овсянкін М., Поярков Ю., Терещук Б. ,Тищенко А., Шамшур В., Шнюков В. Тренер команди – Барський М. А. – 1986 р. – Абдрахманов І., Александров О., Бойко В., Бондаренко С., Жеребов С., Ковбасюк І., Лапирьов В., Лапшин Є., Побережченко С., Сидоренко А., Сущинський О., Шадчин О. Тренери – Кравченко В., Веремієнко В. – 1991 р. – Абдрахманов І.,Грицюта Ю., Гудима В., Ковтун Є., Коровянський Ю., Мироненко С., Пивоваров В., Попов І., Сидоренко А.,Філіппов Ю., Чернега С., Шадчин О. Тренери – Проскуровський А., Поздняков М. Жіноча команда УРСР звання чемпіона Спартакіади народів СРСР виграла в 1975 р. (Белоус Т., Іванова Л., Козакова О., Мелешко Л., Назаренко (Кузіна) Є., Ніненко Л., Осадча Л., Ростова Г., Рудовська (Тимофєєва) Л., Стесів Н., Хоменко Г. Тренери – Курильский Ю. І., Коновалов М. Г.), друге місце посіла в 1956 р., трете – в 1967, 1971, 1983, 1986 рр. 

Видатні волейболісти України

Український волейбол виховав цілу плеяду першокласних гравців, які у складі збірних команд СРСР вписали славну сторінку в історію радянського волейболу. Першим представником України у складі збірної СРСР був гравець команди «Спартак» (Київ) М. Пімєнов – чемпіон світу 1949 р, 1952 р., чемпіон Європи 1950 р., 1951 р. Починаючи з 1956 р., до збірних команд СРСР включається все більше вихованців з українських клубів. Так вже у 1956 р. у складі збірної команди СРСР, що стала бронзовим призером чемпіонату світу, було чотири представника УРСР (Закржевський А., Мондзолевський Г., Тищенко І., Унгурс Е.). Особливо варто відмітити виступ наших волейболістів на ХІХ Олімпійських Іграх (1968 р., Мехіко). У складі збірної СРСР, яка стала чемпіоном Олімпійських Ігор, сім золотих нагород вибороли представники українських клубів: Поярков Ю. – капітан команди, Беляєв В., Іванов В., Лапинський Є., Матушевас В., Міхальчук В., Терещук Б. І коли зважати, що у команді були ще два вихованця українських тренерів, два одесита –Мондзолевський Г. та Сибіряков Е., цей рік слід вважати дійсно тріумфальним для українського волейболу. У різні роки честь радянського волейболу на міжнародному рівні у складі збірної команди СРСР захищали представники українських команд та вихованці українських тренерів, переможці та призери Олімпійських Ігор, чемпіони світу та Європи: чоловіки – Беляєв В., Венгеровський Ю., Воронков П., Гордієнко О., Дилленбург А., Закржевський А., Запорожець О., Іванов В., Коров’янський Ю., Кривов В., Кузнецов А., Лапинський Є., Лащонов Ф., Люгайло С., Матушевас В., Міхальчук В., Молібога О., Мондзолевський Г., Панченко Ю., Пімєнов М., Поярков Ю., Сибіряков Е., Смугільов О., Сорокалет О., Терещук Б., Унгурс Е., Федяєв С., Фомін Д., Шадчин О.; жінки – Горбенко Н., Горбатюк (Маліночка) І., Гурєєва Л., Іванова (Губка) Л., Козакова О., Мишак (Волощук) В., Назаренко (Кузіна) Є., Осадча Л., Ростова Г., Романова (Задорожня) Н., Рудовська (Тимофєєва) Л.,Соколовська (Ахамінова) О., Черкасова Т., Шкурнова (Позднякова) О. Значного успіху досягла національна збірна жінок незалежної України, яка виборола бронзові медалі на чемпіонаті Європи в 1993 р. (Воливач Ю., Воронкіна О., Дубиніна М., Ільїна Т., Калашнікова Г., Коломієць А., Кравець А., Матешук В., Полякова М., Пухальська І., Сулим С., Троцко Л., тренери – Бузаєв В. М., Курильський Ю. І.). 

Волейбол незалежної України

На жаль, в останні роки українські клуби та національна збірна команда України втратили свої позиції на міжнародному рівні. І однією з об’єктивних обставин є недостатнє фінансування команд та відтік наших кращих гравців у престижні закордонні клуби. Разом з тим система підготовки перспективних молодих спортсменів в українських клубах ще і сьогодні зберігає свій високій рівень. У нас є певні успіхи у дитячих і молодіжних командах, які представляють Україну на міжнародних змаганнях. Так, у 2002 р. збірна команда України стала срібним призером Європи серед юніорок (головний тренер Перебійніс В. В., тренер –Єгіазаров Г. Ш., провідний тренер – Бурма Л. Л.), а в 2005 р. збірна команда України виграла золоті медалі чемпіонату Європи серед дівчат (головний тренер –Перебійніс В. В., тренер – Остапенко М. П.). І це свідчить про високий професіоналізм наших тренерів. Тому є підстави вважати, що клубні команди та національна збірна мають можливість для підйому рівня українського волейболу. Але клубні колективі в наступний час самі не зможуть вирішувати цю проблему. У зв’язку з цим необхідно привернути увагу та об’єднати зусилля державних органів управління освітою та спортом, меценатів, громадськості, клубів, тренерів і спортсменів для негайного вирішення проблем волейболу в Україні. Головне, повернути колишню славу українському волейболу, котрий займав провідні позиції на міжнародній арені та виховав видатних майстрів гри, ім’я яких широко відомі у міжнародному спортивному світі. 

Література про волейбол

 

  • Волейбол. Пер. с нем. Под общ. Ред. М. Фидлер. – М.: Физкультура и спорт, 1972
  • Железняк Ю.Д. 120 уроков по волейболу. – М: Физкультура и спорт, 1965
  • Штейнбахк В. Л. Велика олімпійська енциклопедія. — К.: «Олимпия Пресс», 2006. — Т. 1-й том (А—Н). — 784 с.

 

История Волейбола

Изобретателем волейбола считается Вильям Дж. Морган, преподаватель физического воспитания колледжа Ассоциации молодых христиан в городе Холиоке (штат Массачусетс, США). В 1895 г. в спортивном зале он подвесил теннисную сетку на высоте 197 см. и его ученики, число которых на площадке не ограничивалось, стали перебрасывать через нее баскетбольную камеру. Морган назвал новую игру "минтонет". Год спустя на конференции колледжей ассоциации молодых христиан в Спринфилде по предложению профессора Альфреда Т. Хальстеда игра получила новое название - "волейбол". А в 1897 г. в США были опубликованы первые правила волейбола.

В начале ХХ столетия "летающий мяч" появился в Канаде, Японии, на Филиппинах, в Бирме, Индии, Мексике. В годы 1 Мировой войны волейбол начал распространяться в странах Европы, в т.ч. в России.

Официальной датой рождения отечественного волейбола принято считать 28 июня 1923 г., когда в Москве состоялся товарищеский матч волейболистов Высших художественных и театральных мастерских и Государственной школы кинематографии.

В 1932 г. была образована Всесоюзная волейбольная секция, с 1959 г. - Федерация волейбола СССР.

В 1933 г. был проведен первый чемпионат СССР. Первые четыре турнира назывались Всесоюзными волейбольными праздниками, в которых участвовали сборные команды Москвы, Ленинграда. Горького, Ростова-на-Дону, Свердловска, Баку, Днепропетровска, Киева, Минска, Ташкента, Тифлиса, Харькова. А чемпионаты СССР среди клубных команд стали проводиться с 1938 г.

В этот период волейбол в стране был подлинно массовой игрой. Признанными лидерами отечественного волейбола считались М.Вихрева. Е.Войт, З.Козлова, О.Кочержинская, О.Неугодова, В.Осколкова, К.Прокофьева, К.Топчиева, Н.Алексеев, Б.Арефьев, Ю.Багон, А.Барышников, М.Вильрат, В.Демидов, Б.Нольде, А.Пономарев, А.Русанов, А.Степанов, Е.Филатов, В.Филиппов. А.Чинилин, А.Якушев, заложившие фундамент отечественной школы волейбола.

После II Мировой войны лидирующее положение в стране занимали женские команды "Локомотив", "Динамо", "Спартак" (Москва), "Спартак" (Ленинград) и мужские - "Динамо", ЦДКА (Москва), ДО (Ленинград), "Спартак" (Киев), в которых выступали выдающиеся мастера Т.Барышникова, А.Жарова, М.Кононова, С.Кундиренко, Т.Петрова, В.Озерова, А.Пономарева, В.Свиридова, А.Чудина, П.Воронин, В.Гайлит, С.Нефедов, М.Пименов, К.Рева, В.Саввин, В.Ульянов, В.Щагин, А.Эйнгорн, А.Якушев, завоевавшие золотые медали на первых чемпионатах мира и Европы.

Еще в 1924 г. на Олимпийских играх в Париже состоялись показательные матчи по волейболу, во время которых Ассоциация волейбола США выступила с инициативой включить волейбол в официальную программу Олимпиад. Однако олимпийским видом волейбол был признан только в 1957 г. на сессии МОК в Болгарии. А первый волейбольный турнир в программе Олимпийских игр был проведен спустя 7 лет в Токио. У женщин высшие олимпийские награды завоевывали команды Японии, СССР, КНР и Кубы, а у мужчин - сборные СССР, Японии, Польши, США, Бразилии и Нидерландов.

В 1947 г. в Париже по инициативе представителей Бельгии, Бразилии, Венгрии, Египта, Италии, Нидерландов, Польши, Португалии, Румынии, США, Уругвая, Франции, Чехословакии и Югославии была образована Международная федерация волейбола (ФИВБ). Всесоюзная секция волейбола (впоследствии Федерация волейбола СССР) была принята в ФИВБ год спустя, а Всероссийская федерация волейбола - член ФИВБ с 1992 г. В настоящее время ФИВБ объединяет 218 национальных федераций и по числу своих членов является самой большой спортивной организацией в мире.

ФИВБ проводит следующие соревнования: чемпионаты мира (с 1949 г. для мужчин, с 1952 г. для женщин), Кубок мира (с 1965 г. для мужчин, с 1973 г. для женщин), Всемирный кубок чемпионов (с 1993 г.), Мировая лига ( с 1990 г. для мужчин), Гран при (с 1993 г. для женщин), первенство мира среди юниоров (с 1977 г.), первенство мира среди девушек и юношей (с 1989 г.). В последние годы периодичность соревнований ФИВБ выглядит следующим образом: ежегодно Мировая лига и Гран при, раз в 2 года - первенства мира среди девушек, юношей и юниоров, раз в 4 года - чемпионат мира, Кубок мира, Всемирный кубок чемпионов.

Развитием волейбола в своих регионах также занимаются Азиатская, Африканская и Европейская конфедерации, Конфедерация Северной, Центральной Америки и стран Карибского бассейна и Конфедерация Южной Америки.

Существует также еще одна разновидность игры - бич-волей (волейбол на песке, пляжный волейбол). В волейбол на песке в двадцатые - тридцатые годы играли в Болгарии, Латвии, СССР, США, Франции, Чехословакии. Бич-волей с двумя игроками на площадке появился в США в 1930 г. В конце ХХ века бич-волей получил очень широкое распространение в мире и в 1993 г. на сессии МОК в Монте-Карло он был признан олимпийским видом спорта.

Сейчас официальный календарь ФИВБ включает следующие соревнования по бич-волею: турниры в программе летних Олимпийских игр (с 1996 г.), чемпионаты мира (с 1987 г. для мужчин, с 1992 г. для женщин) и Мировой тур (с 1989 г. для мужчин, с 1993 г. для женщин), этапы (турниры) которого в течение сезона проводятся в разных странах.

В СССР первые официальные соревнования по бич-волею были проведены в 1986 г. В 1989 г. был разыгран Кубок Москвы и в том же году впервые был разыгран Кубок СССР среди мужчин. В 1989 г. волейболисты СССР дебютировали чемпионате мира и в Мировом туре.

 

История пляжного волейбола

 

 

Игра волейбол, которая дала корни и пляжному волейболу, была изобретена в 1895 году американцем по имени Уильям Дж. Морган, преподавателем физического воспитания колледжа Ассоциации молодых христиан в городе Холиоке (штат Массачусетс, США). В спортивном зале он подвесил теннисную сетку на высоте 197 см. и его ученики, число которых на площадке не ограничивалось, стали перебрасывать через нее баскетбольную камеру. Морган смешал элементы баскетбола, бейсбола, тенниса и гандбола, таким образом получив совершенно новую игру.

 

Первоначально название игры было Mintonette, слова, образованного от бадминтон ( badminton ). Так как все-таки смыслом игры было отбивать мяч налету, переправляя его туда сюда через сетку, Морган согласился поменять название на волейбол («to volley» – удар с лета, «ball» – мяч). Это игра появилась всего через четыре года после баскетбола.

Местом рождения пляжного волейбола принято считать Санта-Монику (Калифорния), где впервые волейбольные площадки были перенесены на пляж. Сначала команды играли шесть на шесть. Также ходят слухи, что команды из 6 человек уже играли на пляжах Waikiki на Гавайях.

Все, что было необходимо - это купальный костюм, сетка, мяч и песок.

В США в пляжном волейболе люди находили средство лечения депрессий, причем количество людей в команде могло варьировалось от трех до четырех.

Позже, в 1927 году пляжный волейбол становится основным видом развлечения на французском нудистском пляже, основанным во французском Франкинвилле.

В 1930 году в Санта-Монике прошел первый матч по пляжному волейболу с командами из двух человек.

Первый официальный турнир состоялся в 1947 году в Калифорнии на State Beach и был организован компанией Holzman.

В 1948 в Лос-Анджелесе прошел первый турнир, который в качестве призового фонда имел ящик Пепси. В 50-е и 60-е года пляжный волейбол становится частью образа жизни Калифорнии. Этот вид спорта ассоциируется с пляжем, солнцем и современной музыкой.

С тех пор пляжный волейбол стал не только олимпийским видом спорта, но и развлечением с многомиллионными доходами. Сегодня эта игра уже нашла своих поклонников более чем в 90 странах мира.

 

 

Поиск по сайту
Наши партнеры





Ваши комментарии

Павел, команды на турнир уже укомплектованы....

Вход свободный? И может ли принять участие к...

Долгое время я шагал вместе в Анатолием Дмит...

Информеры
Праздники Украины

Наши гости
К нам заходили...
free counters
Рука помощи

Календарь
«  Ноябрь 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Волейбол на TV


Федерация волейбола Харьковской области © 2018. Все права защищены.